Година спілкування «Історія боротьби з пожежею»

 Пожежна охорона в суверенній Україні

Розглядаючи сучасний стан пожежної безпеки в країні, потрібно проаналізувати ті зміни, які пройшли в політичному, соціальному та економічному житті держави після розпаду Радянського Союзу. 

Нині пожежна охорона України є самостійним структурним підрозділом в складі МВС, яка організовує роботу по попередженню та гасінню пожеж на об’єктах і в населених пунктах республіки. В своїй повсякденній діяльності пожежна охорона керується Законом України “Про пожежну безпеку”, який прийнятий Верховною Радою України 17 грудня 1993 року.

Це перший на території України за всю її багатовікову історію документ, який на законодавчому рівні заклав загальні, правові, економічні, соціальні основи забезпечення пожежної охорони, а також взаємовідношення державних органів, юридичних осіб і громадян в сфері пожежної безпеки, незалежно від форм та видів їх діяльності. Законом України “Про пожежну безпеку” суттєво розширені права керівника гасіння пожежі. Вперше на законодавчому рівні передбачається створення сільських пожежних команд. 2 січня 1995 року президент України Леонід Данилович Кучма підписав постанову Верховної Ради України про відзначення Дня працівника пожежної охорони 29 січня.

Ситуація в пожежній охороні республіки через економічні негаразди досить складна. Але, не зважаючи на всі проблеми, вогнеборці України роблять все, щоб протиставити вогняній стихії майстерність і професіоналізм та мужньо виконують свій громадянський обов’язок.

Так, 21 вересня 1994 року о 8 годині 15 хвилин виникла пожежа на Лисичанському нафтопереробному заводі акціонерного товариства “Лінос”. Пожежа спалахнула на установці каталітичного крекінгу в трубчастій печі П-102. Площа горіння розлитого вакуумного газойля складала близько 400 квадратних метрів. В 8 годин 20 хвилин першим прибув до місця пожежі черговий караул ВПЧ-14 на чолі з лейтенантом Р. Г. Дорошенком.

До моменту прибуття перших пожежних підрозділів ситуація на пожежі була така: на трубчатій печі П-102 проходило відкрите горіння нафтопродукту, горіла арматура на технологічній площадці. Пожежа супроводжувалась викидами парогазоповітряних сумішей, розтіканням легкоспалахуючих рідин та великою кількістю густого чорного диму.

О 8 годині 22 хвилини відбувся перший вибух трубчастої печі з порушенням її нижньої частини і посиленням горіння. В 8 годин 30 хвилин стався другий вибух з порушенням торцевої стіни печі та викидом парогазоповітряної суміші і конструктивних елементів П-102 на відстань до 50 метрів.

Працюючи на бойовій ділянці старший інспектор ВПЧ-14 старший лейтенант Сорока, пожежний ВПЧ-14 старшина Карасьов, механік цеху № 202 заводу Ткач отримали смертельні травми. Шестеро пожежних отримали опіки і травми різних ступенів тяжкості. В цей час почали прибувати сили по виклику “ Пожежа № 3 ”. Другий керівник гасіння пожежі майор В. В. Перебийніс створив штаб пожежогасіння і розділив площу горіння на дві ділянки. Після заміни пожежних і посилення інтенсивності гасіння в 9 годин 02 хвилини пожежу було локалізовано, а в 9 годин 23 хвилини повністю ліквідовано.

Пожежа була важкою, але завдяки мужності і героїзму особового складу пожежної охорони, при гасінні пожежі не було допущено її поширення на інші технологічні установки, попереджена непрогнозована кількість можливих вибухів і подальше погіршення пожежної ситуації на підприємстві. Учасники гасіння пожежі були удостоєні урядової нагороди — медалі “ За відвагу на пожежі ”.

Завдяки оперативним, умілим і мужнім діям пожежних у стислі терміни в 1996 році були ліквідовані великі та складні пожежі газопроводу в Луганській, газової свердловини в Чернігівській, резервуара з бензолом на Кременчуцькому АТ “КНОС” Полтавської, великих лісових масивів у Луганській, Чернігівській, Харківській областях і Автономній Республіці Крим, значної кількості будівель у місті Києві. На пожежах за цей період було врятовано понад 5000 чоловік. За мужність і відвагу, виявлені під час гасіння пожеж, державними нагородами нагороджено 28, а наказом Міністра внутрішніх справ відзначено 465 працівників пожежної охорони.

26 листопада 1997 року о 15 годині 38 хвилин на ЦППЗ ЗДПО-6 міста Маріуполя надійшло повідомлення про пожежу в корпусі № 5 Приазовського технічного університету. Пожежа виникла на цокольному поверсі в приміщенні роздягальні внаслідок короткого замикання електромережі. На момент вогняного лиха в будинку знаходилося 140 студентів та обслуговуючий персонал.

Ситуація з евакуацією людей ускладнювалася панікою, що охопила студентів в результаті сильного задимлення. До прибуття пожежних підрозділів внаслідок паніки отримали травми різного ступеню тяжкості 17 чоловік. Участь в ліквідації пожежі прийняли 64 співробітники пожежної охорони та 12 відділень пожежної техніки.

В результаті організації рятувальних робіт було евакуйовано 94 чоловіки, пожежними врятовано життя в ході евакуації 46 особам. О 16 годині 45 хвилин пожежу вдалося локалізувати, а вже о 17 годині 17 хвилин вона була остаточно ліквідована. Під час гасіння пожежі та евакуації людей, був смертельно травмований старший інструктор ГДЗС СДПЧ-22, старший прапорщик Рогозинський Валерій Миколайович. Ще двоє чоловік — начальник караулу СДПЧ-25 капітан Гальченко В. А. та распіраторник СДПЧ-22 сержант Мірошніченко М. О. отримали травми.

Пожежна справа в Україні має багатовікову історію. За роки свого існування пожежна охорона пройшла важкий і тернистий шлях свого розвитку. Імена тисяч пожежних вписані в книгу мужності і зберігаються в пам’яті народу. Вогнеборці України вберегли світ від катастрофи ХХ століття - аварії на Чорнобильській АЕС. Літопис слави пожежних України з року в рік поповнюється новими прикладами мужності та самовідданості.

Сьогодні, на порозі ХХI століття, перед пожежною охороною України постають нові завдання - це створення надійних систем захисту атомної енергетики, комунікацій та космічної техніки, щоб окреслити шляхи майбутнього пожежної охорони потрібно знати і пам’ятати її минуле.