Блог вчителя історії Аносової Валентини Миколаївни: 2021

пятница, 31 декабря 2021 г.

З наступаючим новим роком 2022

Це наш останній Новий рік в стінах нашої школи.

Свій виступ ми придумали самі. Всім сподобалося.Ми класні!!!

воскресенье, 19 декабря 2021 г.

среда, 15 декабря 2021 г.

Тиждень здорового харчування

Весела перерва зі смачними червонобокими яблучками

А ми такі -дюжі !!!

четверг, 9 декабря 2021 г.

7 грудня – Всесвітній день української хустки

понедельник, 6 декабря 2021 г.

Всеукраїнська акція "16 днів проти насилля"

Переглянути презентацію за посиланням

https://naurok.com.ua/prezentaciya-16-dniv-proti-nasilstva-261579.html

пятница, 3 декабря 2021 г.

Конкурс "Новорічна іграшка"

На уроках технології, дівчата приготували такі новрічні прикраси:

четверг, 18 ноября 2021 г.

До Всесвітнього дня дитини

Переглянути відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=UcMTzX0MCtE

четверг, 28 октября 2021 г.

Інформація про Листопадовий зрив

Переглянути презентацію за посиланням

https://naurok.com.ua/prezentaciya-listopadoviy-zriv-202479.html

понедельник, 25 октября 2021 г.

Забезпечення захисту дитини від насильства

Насильство щодо дітей не обмежуються певною політичною чи економічною системою. Цій проблемі пріоритетну увагу приділяє вся світова спільнота. Хоча проблеми насильства щодо дітей сьогодні прикро вражає, проте жорстокість та насильство у поводженні з дітьми стає дедалі 78 актуальнішим в усьому світі. Європейські держави протягом багатьох років відпрацьовуючи шляхи подолання насильництва щодо дітей, мають як вдалі програми, так і такі, що не принесли відчутного результату [3]. Генеральна Асамблея ООН у 1989 року прийняла Конвенцію про права дитини, яка базується на ідеї розуміння місця дітей у суспільстві не як майбутніх дорослих, а як рівноправних учасників суспільного життя. Ратифікувавши Конвенцію ООН про права дитини, Україна взяла на себе зобов’язання керуватися дотриманням принципу «найкращих інтересів дитини» щодо реалізації державної політики у цій сфері. Як закріплено в ст. 3 Конвенції, «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що опікуються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». Принцип забезпечення найкращих інтересів дитини у Декларації прав дитини визначається як забезпечення дитині, через закони та за допомогою інших засобів, спеціального захисту та надання можливостей і сприятливих умов, що дозволяли б дитині розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально здоровим в умовах свободи та гідності. Так, держава зобов’язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які несуть відповідальність за неї за законом, і для цього повинна вживати всіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів. Україна взяла зобов’язання, відповідно до частини 1 статті Конвенції, вжити всіх необхідних законодавчих, адміністративних і просвітницьких заходів щодо захисту дітей від насильства у всіх його проявах, образ, зловживань, недбалого піклування або його відсутності. Вихідною ідеєю законодавчого забезпечення прав дітей в Україні є принцип «усі діти рівні у своїх правах незалежно від походження», що закріплено статтею 52 Конституції України [1]. На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, здоров’я, 79 освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері [3]. Жорстоке ставлення щодо дитини часто включає фізичне насильство, інцест і сексуальне насильство, а також психологічно негативне звернення, що може мати на увазі, наприклад, ігнорування дитини або залучення до насильства між батьками чи іншими членами сім’ї. Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства. Жорстоке ставлення до дитини і нехтування її інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров’я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті. Психологічне (емоційне) насильство – це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей або на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, а спалахи їхнього гніву не мають видимої причини. Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки [4]. З огляду на особливості правової системи Україна вважаємо за необхідне запровадити позитивні заходи європейських країн у сфері захисту дітей від насильства у нашій країні. Зокрема, широко розповсюджені такі спеціальні заходи протидії насильства в сім’ї, що призначаються судом; обмеження контактів із дітьми; заборона наближення до потерпілих осі, зустрічі з ними і намагання контактування з ними.

Виховна година на тему "Профорієнтація старшокласників”

Намалювати графік опитування на основі статистичних даних:
• "Яким бачать своє майбутнє випускники шкіл”

Цитати на дошці:
• "Оберіть собі роботу до душі, і Вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті”. Конфуцій
• "Життя – це ряд зусиль. Ми бачимо мету, але не завжди бачимо дорогу”. В.Шкловський

1. Всі ми прагнемо бути щасливими. Що ж нам для цього потрібно? Давайте зараз визначимо та складемо схему разом.
Малювання схеми: "щастя – це...”

2. Дійсно, робота, професія, спеціальність є однією зі складових нашого повноцінного та щасливого життя.
Вибір майбутньої професії - це серйозний крок, який випускники роблять на підставі інформації отриманої з різноманітних джерел, рівня своїх знань з профілюючих предметів та власних природних здібностей. Вступ до вищого навчального закладу є для них важливим життєвим проектом, над яким майбутні абітурієнти працюють разом з вчителями та адміністрацією.
У житті кожної людини настає момент, коли доводиться вирішувати, де здобути (продовжити) освіту або куди піти працювати. Їй необхідно вибрати професію, свій життєвий шлях.
Давайте звернемось до буклетів, які ви бачите на своїх столах та зачитаємо про рівні права на працю у буклеті "Правові поради молоді”.
3. Кожному громадянину нашої країни надано право на вибір професії, рід занять і роботи. Проте це право, як показує практика, інколи дуже важко реалізувати - не вистачає знань про самі професії, тих вимог, які вони пред'являють до особистості працюючого, і умінь оцінити власні здібності, виявити свої інтереси та схильності.
Вибір професії - це не миттєвий акт, а процес, що складається з низки етапів, тривалість якого залежить від зовнішніх умов та індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії. Він ускладнюється тим, що нині існують тисячі різноманітних професій, при цьому приблизно щороку з'являються сотні нових і зникають десятки старих. Існують певні традиції та особливості у виборі тієї чи іншої професії.
Всі ці фактори ми сьогодні розглянемо, але спочатку давайте подивимся на інші країни.
Давайте заслухаємо, як американські школярі обирають собі майбутні спеціальності та хто їм допомагає зробити їх вибір.
• "Профорієнтація по-американськи”
Як це роблять школярі у Великобританії.
• "Велика Британія: професійні навички тут важать більше, аніж диплом”
А що відбувається у сусідній Польщі.
• "Досвід інших країн: Польща”
4. А що ми маємо в своїй країні? Хто допомагає нашим школярам визначитися у виборі життєвого шляху (батьки, вчителі, друзі, ЗМІ...), а також це робить держава.
5. А зараз давайте поринемо в історію професій. Ким мріяли стати наші батьки? Бабусі-дідусі?
• "Історія ринку праці або "Віддаймо країну в "золоті руки"!
А як щодо суто "чоловічих” чи суто "жіночих” професій. Які "жіночі” професії ви знаєте?
• "Історична популярність різних професій у гендерному аспекті”
6. А якщо зараз ми почнемо обирати потрібний собі фах, чим ми будемо керуватись? Будемо керуватися статистичними даними. Давайте розглянемо та прокоментуємо графік опитування випускників 2007 року. Цікаво, чи співпадають ці дані з анкетуванням ліцеїстів?
• "Яким бачать своє майбутнє випускники шкіл”
7. Дивно, що у дитинстві хлопчики мріють стати космонавтами, а дівчатка - відомими співачками чи актрисами. Проходить декілька років, і мрії стають більш реалістичними. Врешті-решт підлітки опиняються у добре знайомій за дитячими казками ситуації,: є три шляхи, направо повернеш - зарплатня буде низькою, наліво - щодня займатимешся справою, яка не до вподоби, прямо підеш - зовсім невідомо куди потрапиш...
На цьому роздоріжжі на допомогу часто приходять інші люди. Найбільш небайдужими до вибору професії, звичайно, є батьки. Іноді вони переймаються цим питанням більше за саму дитину. Надто сильною є спокуса самотужки все вирішити за власну дитину, адже і авторитету, і життєвого досвіду більше. Дарма, що він вже постарів років так на двадцять.
- Потім і на роботу тебе влаштуємо, - говорять батьки-інженери, вмовляючи продовжити сімейну династію сімнадцятирічну доньку, яка мріє стати письменницею. - Ми ж бажаємо тобі тільки найкращого. А серед літераторів у нас немає ніяких зв'язків. Доведеться пробиватися самій. Та й які там гонорари у цих писак, навіть на хліб з маслом не вистачить.
І це ще добре, коли не висувають ультиматум.
У такій ситуації далеко не всі підлітки мають мужність відстояти омріяний фах. Адже це означає взяти на себе цілковиту відповідальність за своє, можливо, не таке й світле майбутнє. Та хіба тимчасові складнощі пережити складніше, ніж щоденну відразу до ненависної роботи?
Ще один розповсюджений варіант "сімейної" профорієнтації - коли абітурієнти йдуть заздалегідь відомим шляхом і вступають до того ж навчального закладу, який обрали раніше брат чи сестра. Це не найгірший варіант. Старший і захистить молодшого, і порадить, як краще адаптуватися до навчального процесу, і складне завдання допоможе виконати. А якщо діти від'їжджають на навчання в інше місто, то й жити удвох у гуртожитку чи знімати квартиру набагато легше.
Ті, хто не піддався на умовляння родини, ризикують потрапити під пресинг друзів, який непомітний на перший погляд. "Який дурень зараз піде працювати вчителем?" або "І на біса тобі цей університет?". Та поради авторитетних однолітків часто-густо є просто сукупністю упереджень та домислів. І якщо дослухатися до них, то всі мусять працювати лише менеджерами, економістами чи візажистами, а інші повинні змиритися з перспективою існування за межею бідності. Юнацького максималізму ніхто ще не відміняв.
Вчителі, закохані у свій предмет, також можуть необ'єктивно оцінити можливості учня. У них сотні точнісінько таких хлопчиків та дівчаток, які перебиваються з трійки на четвірку. А ерудит - переможець міських олімпіад з географії та біології, який привертає увагу всієї школи, зовсім не обов'язково пов'яже своє життя з туристичним менеджментом. Можливо, він зміг би повторити блискучі досягнення Жака Кусто.
Єдина гарантія від подібних прорахунків - власний вибір. Вибирати, по-перше, слід помірковано, а по-друге, самостійно. Ні до чого керуватись гороскопами, які дивним чином знають, яка професія підходить тому чи іншому знаку зодіаку. Не варто також бездумно наслідувати кумирів та героїв газетних видань, радіопрограм та телесюжетів. ЗМІ нав'язують суспільству певні стереотипи, приваблюють юнаків та дівчат не так певними професіями, як способом життя, що пов'язаний з ними. Ваблять блискучим життям зірок шоу-бізнесу, банкірів у респектабельних офісах, завжди енергійних та усміхнених телеведучих, косметологів у дорогих спа-салонах. А скільки співачок так і залишаються співати у ресторанах, порахувати нікому. Зворотний бік медалі розрекламованого багатого життя на екранах та шпальтах газет демонструють якомога рідше.
Тож набагато краще не спостерігати, а поспілкуватись з людьми, які вже працюють у обраній вами сфері вже не перший рік. Хто, як не вони, розкажуть про "приховані сторони" обраного фаху. Наприклад, я у свій час не на жарт захопилася професією лікаря. Перед очима був приклад родички - професійного кардіолога однієї з провідних московських клінік, яка за столичними показниками була досить забезпеченою. Але, коли вона розповіла мені про екстремальні операції, нічні чергування на "швидкій", експерименти над тваринами, я зрозуміла, що це не те, чим я марила. До речі, саме через розтини та екскурсії до моргу медичні вузи щороку залишають найбільш вразливі студенти. Не жалкуючи про згаяний час та гроші, вони полишають свій вуз у пошуках справжнього покликання подалі від крові, препарованих пацюків та запаху формаліну.
На що ж потрібно звернути увагу при виборі професію, чим потрібно керуватися? Давайте зачитаємо деякі поради з буклетиків "Вступити та не оступитися”
8. Давайте знову таки звернемось до ринку праці. Які професії зараз користуються попитом. Давайте погортаємо цей довідничок, занотуйте собі найбільш привабливіші професії для вас. Щоб ви обрали особисто для себе?
• "15 найдивовижніших професій”
Отже, що ви обрали?
9. За деякими спеціальностями ви можете спробувати себе ще до вступу у вуз. Особливо це стосується творчих професій. Досить часто до вузу потрібно надати творчі роботи ще до складання іспитів, наприклад, майбутнім дизайнерам та архітекторам слід виконати ескізи, які під силу навіть не кожному учню художньої школи. А найавторитетніші факультети журналістики вимагають від абітурієнтів друковані публікації. У разі відсутності зв'язків у батьків одинадцятикласникам доводилось проситися до редакції й починати працювати. Сурове випробування? Можливо. Але й найкращий тест на профпридатність. Якщо писати чи малювати вам складно або нецікаво, то варто серйозно замислитись над тим, чи справді у цьому ваше покликання? Хто нам розкаже про творчі професії?
• "Професія – творити”
10. І, звичайно ж , якщо ми ретельно дослідили професії минулого та сьогодення, ми не можемо обійти майбутнє, адже це наша нагальна потреба. Ви бачите цінну статтю про 10 найпопулярніших професій наступного десятиріччя. Прочитайте її про себе.
Що вас приваблює?
11. Тренінг. Пропоную Вам дати відповіді на запитання. Всім нам щось подобається робити щось більше, а щось менше, щось ми взагалі відмовляємось робити. Хтось любить ремонтувати техніку, а комусь більше до вподоби спілкування з людьми, один у захваті від логіки алгоритмів, інший прагне зберегти для нащадків образи того, що його оточує. Будь-яка професія, залежно від того, з чим має справу працівник, може бути віднесена до одного з 5 типів (за Є.А.Клімовим).
Підрахуємо кожен колір та звернемось до ключів.
12. Мені хочеться нагадати всім вам - яку професію Ви б не обрали, який фах Ви б не освоїли, фахівці і професіонали у своїй справі завжди потрібні, не залежно від моди на професію чи затребуваність на ринку. Тому сміливо можете йти і до педагогічного, і до юридичного ВНЗ, головне, щоб Ви відповідально ставилися до обраного шляху, адже Ваш правильний вибір - запорука Вашого майбутнього добробуту і впевненості.

пятница, 22 октября 2021 г.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - КРОК ДО ДОРОСЛОСТІ (виховна година)

Виховна година на тему «Відповідальність – крок до дорослості»

Мета:

· розвивати свідоме ставлення до виконання обов’язків;

· сприяти вдосконаленню особистості учнів;

· навчити виявляти та усувати недоліки характеру, що заважають свідомо та відповідально ставитися до життя;

· допомогти учням в адаптації до підліткового періоду;

· вчити обирати найоптимальніші шляхи розв’язку ситуацій.

Хід виховної години:

(на початку учням роздати чисті аркуші паперу, які розкреслені на 4 стовпчики. Учні заповнюватимуть їх разом із вчителем, який писатиме на дошці)

Епіграф на дошці:

Якщо ти хочеш, але не можеш, отже ти не дуже хочеш.

Захочеш – знайдеш тисячу способів. Не захочеш – знайдеш тисячу причин.

(Сократ)

1. Як ви гадаєте, ви вже дорослі, чи ще ні? (Учні викликаються на діалог, в якому висвітлюються моменти, де діти вимагають ставлення до себе, як до дорослих, а в яких вони намагаються бути дітьми)

2. А чим ви відрізните дорослість від дитинства? (Підвести учнів до поняття «відповідальність»)

3. Учитель: Як ви розумієте слово «відповідальність» ? (написати слово на дошці) (Варіанти відповідей учнів)

4. Давайте спробуємо визначити коло нашої відповідальності: (учні повинні визначити, що в межі їх відповідальності входять навчання, порядок у власній кімнаті, виконання законів, відносини з батьками та друзями тощо)

5. А у дорослих, у ваших батьків наприклад, те саме коло відповідальності, чи інше? Можливо воно менше ))? (учні констатують, що у дорослих коло відповідальності ширше, ніж у дітей)

6. Як ви гадаєте, чи може бути відповідальність несвідомою? (учні повинні дійти до висновку, що відповідальність не можлива без усвідомлення).

7. Давайте спробуємо розібрати це слово на складові частини: «від» –«по» – «відальність» :

Префікс «від» означає в зворотному напрямку, зверх чогось, розширення меж;

Префікс «по» означає «за – чимось», «після чогось», тобто подовження в часі та просторі, наслідки.

Корінь «від» - це старослов’янське «відати» - знати.

Тобто : Я знаю, ЩО я роблю – «відальність»;

Я знаю, ЧОМУ я це роблю, бо передбачаю наслідки, бачу ціль, прямую до кінцевого результату - «по»;

Я знаю, чому я це роблю САМЕ ТАК, бо усвідомлюю зв’язок з іншими, з навколишнім, шукаю найоптимальніші шляхи – «від».

Таким чином, стає зрозумілим, що відповідальна людина – це така, яка знає, що і чому вона робить, як це вплине на її відносини з оточуючим світом і досягає поставленої мети .

8. Часто можна почути вислови «висока відповідальність», «низька відповідальність»? Я ви розумієте ці вислови? (Учні висловлюються). Тобто, коли людина РОБИТЬ , УСВІДОМЛЮЄ що, чому і як вона робить, І ДОСЯГАЄ КІНЦЕВОГО РЕЗУЛЬТАТУ, то вона має високий рівень відповідальності.

9. Давайте розберемо для прикладу навчання. Що саме входить до відповідальності за навчання? Як підказку візьмемо ті три твердження, що ми їх вивели з складу слова «відповідальність».

Отже: Я знаю, що я НАВЧАЮСЬ. Щоб повністю усвідомити значення слова «навчатися» заглянемо у тлумачний словник української мови: Навчатися - Набувати яких-небудь знань, вивчати, опановувати щось. Набувати навиків, досвіду, уміння що-небудь робити. Оволодівати знаннями, досвідом з урахуванням досягнень і недоліків минулого. Виховувати, виробляти в собі які-небудь якості, риси, уміння і т. ін. (Дошку поділити на чотири стовпчики. У першому виписати слово «навчатися» і під ним тези:

§ вивчати,

§ опановувати,

§ оволодівати досвідом з урахуванням минулого досвіду

§ виробляти в собі певні якості)

Все це можна узагальнити як «набуття компетентності».(Підкресліть перший стовпчик і підписати)

Для чого потрібно так ретельно розбирати цей термін? Саме для того, щоб означити усі межі того, ЩО САМЕ ми робимо. Інакше про свідоме «ЩО» не може йти мова.

Тепер розглянемо твердження «Я знаю, ЧОМУ я навчаюсь»: спробуємо сформулювати мету нашого навчання (учні формулюють мету, яку б вони хотіли досягти в разі навчання. Вчитель в другому стовпчику вписує питання «чому» і нижче виписує основні тези, що їх називають учні).

Чи можна все це узагальнити якимось одним словом? – Саморозвиток, самовдосконалення. (Під другим стовпчиком підвести лінію і підписати)

Який висновок можна зробити на цьому етапі дослідження? – Навчання не закінчується в школі! Навчання – це процес, який триває все життя!

І останнє твердження «Я знаю, чому я навчаюсь САМЕ ТАК». (Над третім та четвертим стовпчиками вписується питання. В третій вчитель вписуватиме мотиви до навчання, а в четвертий – антимотиви.) Отже, спробуйте назвати ті мотиви, які спонукають вас навчатися, а які заважають. (Учні називають мотиви й антимотиви ).

Отже, тепер ми можемо свідомо визначити рівень своєї відповідальності по відношенню до навчання.

10. Як ви вважаєте, ваш рівень достатній, високій, чи низький? Запишіть свою оцінку на свої аркушах (Учні самостійно визначають рівень своєї відповідальності за навчання) А тепер ви можете поставити собі питання: А ЧИ ЗАДОВІЛЬНЯЄ МЕНЕ ЦЕЙ РІВЕНЬ? Якщо так, то у вас все добре. Якщо ні, то теж все добре, адже у крайньому правому стовпчику ви виписали план дій, по підвищенню рівня своєї відповідальності. Тому цю частину аркушу відірвіть й залиште для себе, а я заберу у вас другу частину, з вашою оцінкою. Наприкінці навчального року ми ще раз поговоримо про відповідальність та подивимося, як змінилася ваша оцінка.

І на остачу хочу нагадати відому всім фразу Сократа, написану на дошці: «Якщо ти хочеш, але не можеш, отже ти не дуже хочеш. Захочеш – знайдеш тисячу способів. Не захочеш – знайдеш тисячу причин.»

Отже, шукайте можливості для самовдосконалення й не звертайте на перешкоди, які неодмінно стануть на вашому шляху. Вчиться відповідати за свої вчинки й наміри. Шлях до дорослого життя лише розпочинається.