Намалювати графік опитування на основі статистичних
даних:
• "Яким бачать своє майбутнє випускники
шкіл”
Цитати на дошці:
• "Оберіть собі роботу до душі, і Вам не
доведеться працювати жодного дня у своєму житті”. Конфуцій
• "Життя – це ряд зусиль. Ми бачимо мету,
але не завжди бачимо дорогу”. В.Шкловський
1. Всі ми прагнемо бути щасливими. Що ж нам для
цього потрібно? Давайте зараз визначимо та складемо схему разом.
Малювання схеми: "щастя – це...”
2. Дійсно, робота, професія, спеціальність є
однією зі складових нашого повноцінного та щасливого життя.
Вибір майбутньої професії - це серйозний крок,
який випускники роблять на підставі інформації отриманої з різноманітних
джерел, рівня своїх знань з профілюючих предметів та власних природних
здібностей. Вступ до вищого навчального закладу є для них важливим життєвим
проектом, над яким майбутні абітурієнти працюють разом з вчителями та
адміністрацією.
У житті кожної людини настає момент, коли
доводиться вирішувати, де здобути (продовжити) освіту або куди піти працювати.
Їй необхідно вибрати професію, свій життєвий шлях.
Давайте звернемось до буклетів, які ви бачите на
своїх столах та зачитаємо про рівні права на працю у буклеті "Правові поради
молоді”.
3. Кожному громадянину нашої країни надано право
на вибір професії, рід занять і роботи. Проте це право, як показує практика,
інколи дуже важко реалізувати - не вистачає знань про самі професії, тих вимог,
які вони пред'являють до особистості працюючого, і умінь оцінити власні
здібності, виявити свої інтереси та схильності.
Вибір професії - це не миттєвий акт, а процес,
що складається з низки етапів, тривалість якого залежить від зовнішніх умов та
індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії. Він ускладнюється тим, що
нині існують тисячі різноманітних професій, при цьому приблизно щороку
з'являються сотні нових і зникають десятки старих. Існують певні традиції та
особливості у виборі тієї чи іншої професії.
Всі ці фактори ми сьогодні розглянемо, але
спочатку давайте подивимся на інші країни.
Давайте заслухаємо, як американські школярі
обирають собі майбутні спеціальності та хто їм допомагає зробити їх вибір.
• "Профорієнтація по-американськи”
Як це роблять школярі у Великобританії.
• "Велика Британія: професійні навички тут
важать більше, аніж диплом”
А що відбувається у сусідній Польщі.
• "Досвід інших країн: Польща”
4. А що ми маємо в своїй країні? Хто допомагає
нашим школярам визначитися у виборі життєвого шляху (батьки, вчителі, друзі,
ЗМІ...), а також це робить держава.
5. А зараз давайте поринемо в історію професій.
Ким мріяли стати наші батьки? Бабусі-дідусі?
• "Історія ринку праці або "Віддаймо
країну в "золоті руки"!
А як щодо суто "чоловічих” чи суто
"жіночих” професій. Які "жіночі” професії ви знаєте?
• "Історична популярність різних професій у
гендерному аспекті”
6. А якщо зараз ми почнемо обирати потрібний
собі фах, чим ми будемо керуватись? Будемо керуватися статистичними даними.
Давайте розглянемо та прокоментуємо графік опитування випускників 2007 року.
Цікаво, чи співпадають ці дані з анкетуванням ліцеїстів?
• "Яким бачать своє майбутнє випускники
шкіл”
7. Дивно, що у дитинстві хлопчики мріють стати
космонавтами, а дівчатка - відомими співачками чи актрисами. Проходить декілька
років, і мрії стають більш реалістичними. Врешті-решт підлітки опиняються у
добре знайомій за дитячими казками ситуації,: є три шляхи, направо повернеш -
зарплатня буде низькою, наліво - щодня займатимешся справою, яка не до вподоби,
прямо підеш - зовсім невідомо куди потрапиш...
На цьому роздоріжжі на допомогу часто приходять
інші люди. Найбільш небайдужими до вибору професії, звичайно, є батьки. Іноді
вони переймаються цим питанням більше за саму дитину. Надто сильною є спокуса
самотужки все вирішити за власну дитину, адже і авторитету, і життєвого досвіду
більше. Дарма, що він вже постарів років так на двадцять.
- Потім і на роботу тебе влаштуємо, - говорять
батьки-інженери, вмовляючи продовжити сімейну династію сімнадцятирічну доньку,
яка мріє стати письменницею. - Ми ж бажаємо тобі тільки найкращого. А серед
літераторів у нас немає ніяких зв'язків. Доведеться пробиватися самій. Та й які
там гонорари у цих писак, навіть на хліб з маслом не вистачить.
І це ще добре, коли не висувають ультиматум.
У такій ситуації далеко не всі підлітки мають
мужність відстояти омріяний фах. Адже це означає взяти на себе цілковиту
відповідальність за своє, можливо, не таке й світле майбутнє. Та хіба тимчасові
складнощі пережити складніше, ніж щоденну відразу до ненависної роботи?
Ще один розповсюджений варіант
"сімейної" профорієнтації - коли абітурієнти йдуть заздалегідь
відомим шляхом і вступають до того ж навчального закладу, який обрали раніше
брат чи сестра. Це не найгірший варіант. Старший і захистить молодшого, і порадить,
як краще адаптуватися до навчального процесу, і складне завдання допоможе
виконати. А якщо діти від'їжджають на навчання в інше місто, то й жити удвох у
гуртожитку чи знімати квартиру набагато легше.
Ті, хто не піддався на умовляння родини, ризикують
потрапити під пресинг друзів, який непомітний на перший погляд. "Який
дурень зараз піде працювати вчителем?" або "І на біса тобі цей
університет?". Та поради авторитетних однолітків часто-густо є просто
сукупністю упереджень та домислів. І якщо дослухатися до них, то всі мусять
працювати лише менеджерами, економістами чи візажистами, а інші повинні
змиритися з перспективою існування за межею бідності. Юнацького максималізму
ніхто ще не відміняв.
Вчителі, закохані у свій предмет, також можуть
необ'єктивно оцінити можливості учня. У них сотні точнісінько таких хлопчиків
та дівчаток, які перебиваються з трійки на четвірку. А ерудит - переможець
міських олімпіад з географії та біології, який привертає увагу всієї школи,
зовсім не обов'язково пов'яже своє життя з туристичним менеджментом. Можливо,
він зміг би повторити блискучі досягнення Жака Кусто.
Єдина гарантія від подібних прорахунків -
власний вибір. Вибирати, по-перше, слід помірковано, а по-друге, самостійно. Ні
до чого керуватись гороскопами, які дивним чином знають, яка професія підходить
тому чи іншому знаку зодіаку. Не варто також бездумно наслідувати кумирів та
героїв газетних видань, радіопрограм та телесюжетів. ЗМІ нав'язують суспільству
певні стереотипи, приваблюють юнаків та дівчат не так певними професіями, як
способом життя, що пов'язаний з ними. Ваблять блискучим життям зірок
шоу-бізнесу, банкірів у респектабельних офісах, завжди енергійних та усміхнених
телеведучих, косметологів у дорогих спа-салонах. А скільки співачок так і
залишаються співати у ресторанах, порахувати нікому. Зворотний бік медалі
розрекламованого багатого життя на екранах та шпальтах газет демонструють
якомога рідше.
Тож набагато краще не спостерігати, а
поспілкуватись з людьми, які вже працюють у обраній вами сфері вже не перший
рік. Хто, як не вони, розкажуть про "приховані сторони" обраного
фаху. Наприклад, я у свій час не на жарт захопилася професією лікаря. Перед очима
був приклад родички - професійного кардіолога однієї з провідних московських
клінік, яка за столичними показниками була досить забезпеченою. Але, коли вона
розповіла мені про екстремальні операції, нічні чергування на
"швидкій", експерименти над тваринами, я зрозуміла, що це не те, чим
я марила. До речі, саме через розтини та екскурсії до моргу медичні вузи щороку
залишають найбільш вразливі студенти. Не жалкуючи про згаяний час та гроші,
вони полишають свій вуз у пошуках справжнього покликання подалі від крові,
препарованих пацюків та запаху формаліну.
На що ж потрібно звернути увагу при виборі
професію, чим потрібно керуватися? Давайте зачитаємо деякі поради з буклетиків
"Вступити та не оступитися”
8. Давайте знову таки звернемось до ринку праці.
Які професії зараз користуються попитом. Давайте погортаємо цей довідничок,
занотуйте собі найбільш привабливіші професії для вас. Щоб ви обрали особисто
для себе?
• "15 найдивовижніших професій”
Отже, що ви обрали?
9. За деякими спеціальностями ви можете спробувати
себе ще до вступу у вуз. Особливо це стосується творчих професій. Досить часто
до вузу потрібно надати творчі роботи ще до складання іспитів, наприклад,
майбутнім дизайнерам та архітекторам слід виконати ескізи, які під силу навіть
не кожному учню художньої школи. А найавторитетніші факультети журналістики
вимагають від абітурієнтів друковані публікації. У разі відсутності зв'язків у
батьків одинадцятикласникам доводилось проситися до редакції й починати
працювати. Сурове випробування? Можливо. Але й найкращий тест на
профпридатність. Якщо писати чи малювати вам складно або нецікаво, то варто
серйозно замислитись над тим, чи справді у цьому ваше покликання? Хто нам
розкаже про творчі професії?
• "Професія – творити”
10. І, звичайно ж , якщо ми ретельно дослідили
професії минулого та сьогодення, ми не можемо обійти майбутнє, адже це наша
нагальна потреба. Ви бачите цінну статтю про 10 найпопулярніших професій
наступного десятиріччя. Прочитайте її про себе.
Що вас приваблює?
11. Тренінг. Пропоную Вам дати відповіді на
запитання. Всім нам щось подобається робити щось більше, а щось менше, щось ми
взагалі відмовляємось робити. Хтось любить ремонтувати техніку, а комусь більше
до вподоби спілкування з людьми, один у захваті від логіки алгоритмів, інший прагне
зберегти для нащадків образи того, що його оточує. Будь-яка професія, залежно
від того, з чим має справу працівник, може бути віднесена до одного з 5 типів
(за Є.А.Клімовим).
Підрахуємо кожен колір та звернемось до ключів.
12. Мені хочеться нагадати всім вам - яку
професію Ви б не обрали, який фах Ви б не освоїли, фахівці і професіонали у
своїй справі завжди потрібні, не залежно від моди на професію чи затребуваність
на ринку. Тому сміливо можете йти і до педагогічного, і до юридичного ВНЗ,
головне, щоб Ви відповідально ставилися до обраного шляху, адже Ваш правильний
вибір - запорука Вашого майбутнього добробуту і впевненості.
Комментариев нет:
Отправить комментарий