Жменька сміху вам на втіху

Коли говорять про нас, українців, то завжди підкреслюють, як одну з характерних наших рис почуття гумору. І справедливо. Наш народ уміє веселитися.

1. Хлопчик запитує у мами:                                                                                          – Навіщо воду у чайнику треба кіп’ятити?

 –Тоді мікроби гинуть.

 – Значить ми чай з дохлими мікробами п’ємо?

2. – Як ти вважаєш, –  питає вчителька,  – слово «штани» – це однина чи множина?

 – Я так вважаю, що верхня частина у них однина, а нижня – множина.

3. – Скажи, Васильку, скільки мама заплатила за два кілограми яблук, якщо кілограм коштує дві гривні? – питає вчителька.

 – Не знаю, моя мама завжди торгується.

4. – Татку, де Альпи? – спитав хлопчик у батька.

– Спитай, синку, у мами. Вона завжди любить все переставляти з місця на місце.

5. – Петрику! Чому в тебе один черевик чорний, а другий білий? – запитує вчитель. – біжи додому й перевзуйся.

– Та я вже бігав. Але вдома теж один черевик чорний, а другий білий.

6. – Івасю, ти великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі?

– Це я його вчу допомагати старшим.

7. Малий просить гостя:

 –То мені мама дала булку з медом, віддайте!

 – Я ж не брав.

– Ви сіли на неї.

8. – Мамо, наша вчителька ніколи не бачила коней.

– Як це так?

– Сьогодні було малювання. Я намалював коня, а вона підійшла і запитала: «Що це таке?»