Я вірю в мою Україну
Сьогодні всіх українців і на заході, і на сході об‘єднує
однаке бажання - жити краще. Всі вони хочуть, щоб в Україні був високий
європейський стандарт життя. І це - та основа, на якій можна будувати
об‘єднавчий процес. Ми повинні дозволити народу України розмовляти тією мовою, яку вони
вважають своєю рідною ( але всі повинні шанувати та знати українську мову), ми
повинні дозволити їм шанувати тих героїв, які є для них ближчими ( але пом’
ятати всіх тих ,хто поклав своє життя за нашу свободу).
Ми повинні шанувати людські почуття, культурні та моральні цінності. Це –
багаторічна, велика, копітка робота, але її треба починати робити. Не диктуючи,
без менторських тональностей, без повчань, без приниження будь-кого, будь-яких
людей, які вони не сповідували традиції.
Хочу закінчити словами Ліни Костенко «І все на світі треба пережити, і кожен фініш, це, по суті, старт». Я переконана, що ці події, які відбуваються зараз в Україні, закінчаться, і
ми розпочнемо нове життя - станемо справді суверенною, демократичною країною. Але залишиться в
історії така сумна сторінка, коли брат пішов на брата. Тож бажаю всім миру,
благополуччя, розуміння, любові, мирного неба над головою та рідної землі під ногами.
Комментариев нет:
Отправить комментарий