Коли говорять про нас,
українців, то завжди підкреслюють, як одну з характерних наших рис почуття
гумору. І справедливо. Наш народ уміє веселитися.
1. Хлопчик запитує у мами: – Навіщо воду у чайнику треба кіп’ятити?
–Тоді мікроби гинуть.
– Значить ми чай з дохлими мікробами п’ємо?
2. – Як ти вважаєш, – питає вчителька, – слово «штани» – це однина чи множина?
– Я так вважаю, що верхня частина у них
однина, а нижня – множина.
3. – Скажи, Васильку,
скільки мама заплатила за два кілограми яблук, якщо кілограм коштує дві гривні?
– питає вчителька.
– Не знаю, моя мама завжди торгується.
4. – Татку, де Альпи? –
спитав хлопчик у батька.
– Спитай, синку, у мами.
Вона завжди любить все переставляти з місця на місце.
5. – Петрику! Чому в тебе
один черевик чорний, а другий білий? – запитує вчитель. – біжи додому й
перевзуйся.
– Та я вже бігав. Але
вдома теж один черевик чорний, а другий білий.
6. – Івасю, ти великий хлопець,
а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі?
– Це я його вчу
допомагати старшим.
7. Малий просить гостя:
–То мені мама дала булку з медом, віддайте!
– Я ж не брав.
– Ви сіли на неї.
8. – Мамо, наша вчителька
ніколи не бачила коней.
– Як це так?
– Сьогодні було
малювання. Я намалював коня, а вона підійшла і запитала: «Що це таке?»
Комментариев нет:
Отправить комментарий